ゆめゆめ疑うことなかれ、夢見る子供の夢の夢。
Не могла їх підбити раніше, бо на останній тиждень грудня випадало забагато подій.
спочатку архів того, що відбувалось. потім, власне, висновок.
Тож, чітать дальшє
січень
рік почався з третього перегляду kimetsu no yaiba mugen ressha hen в кіно.
а наступні декілька днів я сиділа вдома і дивилась гінтаму з нереальною швидкістю (бо наприкінці місяця обіцяла піти з подружкою в кіно на останній фільм, що вдало здійснила, але відчуття недовершеності було присутнє: як не намагайся, але подивитись в короткий термін декілька сезонів по овер 100 серій було складно, і по виходу я не подивилась найважливіше, що було треба для фільму
ну і біс з ним. не стала я великим фанатом гінтами енівей).
дочитувала джуджуцу до онгоінга.
ходила з червоним волоссям, хаха.
готувала всякі різні крем супи в міксері.
спробувала зробити власний значок
але далі одного семплу справа не пішла.
і малювала. багато малювала, і була в цей період майже задоволена тим, що роблю.
моя інтернет подруга з індонезії запропонувала арт трейд, це був досить exciting experience.
twitter.com/MioBoring/status/135193385490327552...
лютий
здається, в цьому місяці світ побачив перший і єдиний благодійний зін (по хантеру) в якому я приймала участь.
досі трохи пишаюсь своєю роботою для нього, бо для мене вона була велика twitter.com/MioBoring/status/135410185265720934...
(намалювала я її за декілька місяців до того).
але і без того малювалось все ще добре. навіть експериментувати було весело.
багато слухала пісню Poppy - Meat на повторі. прям дуже багато.
малювала під неї це twitter.com/MioBoring/status/135699350586481869...
проколола язик і досі не шкодую.
потрапила нарешті до джоджо раменної! там просто рай для джоджо отаку.
читала given і перечитувала всю серію doukyuusei накамури. такий собі bl манга муд.
подивилась в лютому oshi ga budoukan ni itte kuretara shinu, а запам'ятала це, бо цей тайтл змусив мене почати думати про айдолів і придивлятись до аніме про айдолів. що раніше було мені нецікаво.
готувалась до переїзду, збирала коробки і робила паперові справи.
березень
переїхала і почала облаштовуватись. жила якийсь час без холодильника хД
незважаючи на зайнятість переїздом і вигорання після нього, примудрялась малювати як машина.
закінчила в березні ше одну картинку, якою пишаюсь twitter.com/MioBoring/status/137219317421128499...
(хоча почала її чи в лютому, чи може навіть в січні). а ще в мене було що запостити на кожен день nobamakiweek в твітері. сила отп!
в ніч з 26 на 27 березня виходила остання серія джуджуцу кайсен. і я була достатньо схвильована в цей день, щоб не змогти спати і дивитись нетфлікс одразу після оновлення. а потім ще малювати, а наступного дня працювати... може, це дрібниця, але запам'яталось.
ще десь в цей період я кожного тижня слухала підкаст по джуджуцу. і на його тлі почала (повернула?) інтерес до сейю.
передивлялись з подружками євангеліон. а в останній день місяця пішли в кіно на останній фільм... декілька днів я перебувала в стані, ніби закінчилось щось епохальне. і усвідомлювала свою старість. і що євангеліон був прекрасний.
квітень
все ще багато малювалось. основним моїм фандомом продовжував бути джуджуцу, але також в цьому місяці передивлялись\додивлялись з подружкою шінгек.
в квітні я почала носити майки і всякі штуки що утягують груди. і я бля не знаю чому я не робила цього раніше, адже це дуже сильно допомогло мені по-перше, перестати купувати новий одяг, бо я нарешті стала собі нормально виглядати в старому, а по-друге в принципі прийняти свій зовнішній вигляд. варто було промучитись 28 років...
почала активно дивитись аніме про айдолів. айнана була вже тут...
травень
в травні мені поновили робочий контракт і дали візу аж на 5 років. досі не впевнена що я відчуваю з цього приводу.
я все ще малювала досить багато, але наприкінці місяця відчувала, ніби наближаюсь до межі продуктивності.
через місяць після першого перегляду я випадково знов згадала айнану і скачала гру... і тут все почалося.
тільки в цьому місяці замала сміливість і можливість брати вихідні на роботі. до того все було досить жорстко.
не пам'ятаю в якому саме місяці, але десь ніби тут я купила підписку на ютуб. в першу чергу тому що підписалась на людей, що регулярно робили контент по джуджуцу. ну а потім вже просто стала багато ютуб дивитись: сейю, отаку-блогери, v-тубери, концерти, стріми... не те щоб мені кортіло відкрити для себе цей світ, але так вийшло.
червень
запам'ятався тим, що я послухала десятигодинну аудіокнигу хд (знову спасибі ютуб без реклами) яка була як античний гомо фанфік, і мені це сподобалось.
десь тут я поголила половину голови і про це теж не шкодую.
тут вже мої темпи малювання уповільнились. хоча загалом як тривожний дзвінок я це не сприйняла.
липень
зрозуміла, що влипла в айнану зовсім серйозно. тим більше що наближався вихід нового сезону. почала збирати мєрч. і була змушена випити багато ліптону через те що в них був колаб - я людина проста...
тут вже відверто відчула, що з малюванням маю проблеми. і спочатку була схильна звинувачувати гру в тому, що моя увага перемкнулась.
серпень
купила новий телефон - графіка в грі стала ще краще! а в цьому місяці окрім гри мене мало що хвилювало.
дивитись айнану кожен тиждень стало ритуалом, як до того джуджуцу. тільки з айнаною ще було зручно, бо серія виходила ввечері перед вихідним - можна було пити пиво і передивлятись її по 5 разів, в чому собі не відмовляла.
малювала зовсім мало.
вересень
деактивувала особистий твітер з причин які думаю що зрозуміла. але не готова пояснювати.
зробила щеплення від корони.
помітила, що якийсь час не відкладала гроші, почала записувати всі свої витрати.
жовтень
тут було тільки жахливе друге щеплення і дуже мало малювання. і коронка на зуб.
але я з'їздила в токіо трохи розвіятись (дякую, бро, якщо читаєш це).
одні з останніх артів (які мені вже не подобаються, але я хоча б була в змозі закінчити їх), на які мене надихнула поїздка:
twitter.com/MioBoring/status/144904450155769447...
листопад
якщо і малювала, то мені ставало погано. тому креатив в моєму житті був у вигляді мінімальних змін ітрер'єра і створення オタ部屋, де мені було б затишно і подобалось проводити час. якщо чесно, цей процес не закінчився ще й по сьогодні.
ще в цьому місяці, і трохи до цього, я вправлялась у зйомці і монтажі відео. сумніваюсь, що щось з цього побачить світ, але я мабуть все-таки люблю концепцію щоденника. і коли вже не маю часу\наснаги його писати, то хоч познімала щось.
обмінялись листами з подружкою з індонезії (насправді, зробили це раніше, але листи довго мандрували). вона мені надіслала купу свого власного та іншого фан мєрча.
грудень
тут було якось багато всього... чи може того що спогади свіжі.
по-перше, я все-таки змусила подружок подивитись айнану. я пам'ятаю свої перші враження, тому мала б бути морально готова до стриманої\не дуже позитивної реакції, але на тій маніакальній стадії, де я зараз, це просто неможливо. тому якщо чесно, поки ми дивились, я просто сильно хвилювалася і готувалася прийняти позицію захисту, при тому що сперечатись з чужими думками я не маю емоційних ресурсів ніколи, особливо коли йдеться про щось, що мені важливо... але ніби більш менш нормально пройшло.
як наслідок, ми поїхали в кіото і пофоткались в тих місцях, де по сюжету одного з івентів у айдолів був 撮影 (і це навіть не моя була ідея, але було і весело, і challenging).
в самій айнані було багато всього: раніше цього року вони вийшли з хіатусу і оголосили продовження історії, яке в грудні вже запустили. і повторили івент з пост апокаліптичним сюжетом, в який я дуже сильно хотіла пограти (ありがとう！！！). どうでもいいけど, але ще в іншому івенті я пролізла в групу S, а це досить високо лол. ачівка.
чомусь вирішила поробити манікюри, які не робила вже півтора роки (важко без малювання все-таки, доводиться чим тільки не розважатись).
на роботі дали хороші бонуси, з них купила собі додому проектор! дивитись аніме на великому екрані (стіні). проектор такий собі, вже мав проблеми. але поки що обійдуся ним.
потянула вперше ічібан куджі в комбіні. в наступному місяці будуть по айнані, тож вважатимемо, що репетиція вдалася.
довгоочікуваний джоджо релізнувся на третину на нетфліксі. 久しぶりにちょっと盛り上がりました.
ще один довгоочікуваний фільм джуджуцу вийшов! я була в кіно в день прем'єри, і з одного боку було не ок, того що людей було надто багато (омікрон вже був в осаці тоді)... з іншого боку піти саме в цей день було принципово, і фільм просто нереально прекрасний. треба буде піти ще.
а вчора було анімейт кафе (айнана, так). було весело і смачно, але якось соромно, коли ти аматор і не знаєш всіх негласних правил і манер поведінки в таких місцях...
я ніби вважаю себе з тих людей хто любив аніме з особливою віддачою ще "до того як це стало мейнстрімом", але тільки зараз ніби взагалі починаю розуміти концепцію отаку. можливо, в японії це все-таки трохи по-іншому? або було по-іншому декілька років тому? не знаю, насправді. я ж просто не можу нічого зробити сама, тому сили на звершення мені дає тільки наявність 仲間. а я не люблю комарімасити людей. змусити подружок подивитись айнану було того варте, але в ідеальному світі.. ти нікого не змушуєш.. і маєш накама, не докладаючи титанічних зусиль. а в іншому ідеальному світі, де, припустімо, в тебе нема накама, ти (я) не непритомнієш від перспективи с кимось заговорити... з метою бути накама... мабуть.
***
висновки
я майже нічого не писала про роботу, бо було то гірше, то краще. але добре не було. добре не буває. я, як і раніше, ненавиджу свою роботу, але відчуваю себе прив'язаною сюди, бо отримую гроші і можливість жити в японії. а поміняти щось страшно, залишити зону комфорту страшно, особливо і так коли більшість життя поза цією зоною провів.
тепер, коли ще і малювання відвалилось, я навіть не знаю, в якому напрямку думати, якщо не "це".
поки я живу і розмірковую недальновидно, все ніби окей, але щодалі, то майбутнє лякає все більше. можливо, це і є та криза, коли розчаровуєшся в своєму життєвому виборі, але впевнений, що міняти його запізно. проблема ще й в тому, що на якийсь малий відсоток мене моє життя влаштовує, тобто влаштовує мій вибір. проте з таким 中途半端な відношенням я нікуди не зрушу це точно.
я думала, що зможу працювати заради вихідних. але більшість життя все одно доводиться проводити на роботі. і повертатись туди після вихідних особливо важко.
також протягом всього року був певний тиск з боку родини. це теж те, що не міняється весь час, поки я тут. жодних змін, лише погіршення того, що є.
трабла з малюванням стала несподіваною неприємністю цього року. неможливість реалізуватись цим способом тисне мені на горлянку, але чим менше я намагаюсь, тим страшніше повернутись - бо там тільки фейли і фрустрація.
ще одним не дуже радісним відкриттям був факт того, що на життя в теперішньому укладі я витрачаю досить багато грошей, і з однієї зарплати майже нічого не виходить відкласти. з одного боку, більше грошей навряд зроблять мене щасливішою, зараз, якщо чесно, їх саме досить. але ніхто не відміняв несподівані витрати, "чорний день" і комплекс жебрачки. тому неможливість відкладати великі суми мене фоново непокоїть. і ще більше, коли думаю, що може знадобитись робити "відкат" до рівня життя 5-річної давності...
не можу сказати, що рік був поганим. було багато нового цікавого досвіду, але згадані вище фактори, безумовно, затьмарюють картинку.
останній раз я надиралась до чортів аж минулого року, тому сьогодні, в останній день, мій останній шанс. а ще сьогодні в айнані починається великий новорічний івент! не знаю, чи буде, але особисто я хочу безкоштовну новорічну гачу. дід мороз, будь ласка :praying: це втішить мене на якийсь десяток хвилин.
с новим роком!
спочатку архів того, що відбувалось. потім, власне, висновок.
Тож, чітать дальшє
січень
рік почався з третього перегляду kimetsu no yaiba mugen ressha hen в кіно.
а наступні декілька днів я сиділа вдома і дивилась гінтаму з нереальною швидкістю (бо наприкінці місяця обіцяла піти з подружкою в кіно на останній фільм, що вдало здійснила, але відчуття недовершеності було присутнє: як не намагайся, але подивитись в короткий термін декілька сезонів по овер 100 серій було складно, і по виходу я не подивилась найважливіше, що було треба для фільму
ну і біс з ним. не стала я великим фанатом гінтами енівей). дочитувала джуджуцу до онгоінга.
ходила з червоним волоссям, хаха.
готувала всякі різні крем супи в міксері.
спробувала зробити власний значок
але далі одного семплу справа не пішла. і малювала. багато малювала, і була в цей період майже задоволена тим, що роблю.
моя інтернет подруга з індонезії запропонувала арт трейд, це був досить exciting experience.
twitter.com/MioBoring/status/135193385490327552...
лютий
здається, в цьому місяці світ побачив перший і єдиний благодійний зін (по хантеру) в якому я приймала участь.
досі трохи пишаюсь своєю роботою для нього, бо для мене вона була велика twitter.com/MioBoring/status/135410185265720934...
(намалювала я її за декілька місяців до того).
але і без того малювалось все ще добре. навіть експериментувати було весело.
багато слухала пісню Poppy - Meat на повторі. прям дуже багато.
малювала під неї це twitter.com/MioBoring/status/135699350586481869...
проколола язик і досі не шкодую.
потрапила нарешті до джоджо раменної! там просто рай для джоджо отаку.
читала given і перечитувала всю серію doukyuusei накамури. такий собі bl манга муд.
подивилась в лютому oshi ga budoukan ni itte kuretara shinu, а запам'ятала це, бо цей тайтл змусив мене почати думати про айдолів і придивлятись до аніме про айдолів. що раніше було мені нецікаво.
готувалась до переїзду, збирала коробки і робила паперові справи.
березень
переїхала і почала облаштовуватись. жила якийсь час без холодильника хД
незважаючи на зайнятість переїздом і вигорання після нього, примудрялась малювати як машина.
закінчила в березні ше одну картинку, якою пишаюсь twitter.com/MioBoring/status/137219317421128499...
(хоча почала її чи в лютому, чи може навіть в січні). а ще в мене було що запостити на кожен день nobamakiweek в твітері. сила отп!
в ніч з 26 на 27 березня виходила остання серія джуджуцу кайсен. і я була достатньо схвильована в цей день, щоб не змогти спати і дивитись нетфлікс одразу після оновлення. а потім ще малювати, а наступного дня працювати... може, це дрібниця, але запам'яталось.
ще десь в цей період я кожного тижня слухала підкаст по джуджуцу. і на його тлі почала (повернула?) інтерес до сейю.
передивлялись з подружками євангеліон. а в останній день місяця пішли в кіно на останній фільм... декілька днів я перебувала в стані, ніби закінчилось щось епохальне. і усвідомлювала свою старість. і що євангеліон був прекрасний.
квітень
все ще багато малювалось. основним моїм фандомом продовжував бути джуджуцу, але також в цьому місяці передивлялись\додивлялись з подружкою шінгек.
в квітні я почала носити майки і всякі штуки що утягують груди. і я бля не знаю чому я не робила цього раніше, адже це дуже сильно допомогло мені по-перше, перестати купувати новий одяг, бо я нарешті стала собі нормально виглядати в старому, а по-друге в принципі прийняти свій зовнішній вигляд. варто було промучитись 28 років...
почала активно дивитись аніме про айдолів. айнана була вже тут...
травень
в травні мені поновили робочий контракт і дали візу аж на 5 років. досі не впевнена що я відчуваю з цього приводу.
я все ще малювала досить багато, але наприкінці місяця відчувала, ніби наближаюсь до межі продуктивності.
через місяць після першого перегляду я випадково знов згадала айнану і скачала гру... і тут все почалося.
тільки в цьому місяці замала сміливість і можливість брати вихідні на роботі. до того все було досить жорстко.
не пам'ятаю в якому саме місяці, але десь ніби тут я купила підписку на ютуб. в першу чергу тому що підписалась на людей, що регулярно робили контент по джуджуцу. ну а потім вже просто стала багато ютуб дивитись: сейю, отаку-блогери, v-тубери, концерти, стріми... не те щоб мені кортіло відкрити для себе цей світ, але так вийшло.
червень
запам'ятався тим, що я послухала десятигодинну аудіокнигу хд (знову спасибі ютуб без реклами) яка була як античний гомо фанфік, і мені це сподобалось.
десь тут я поголила половину голови і про це теж не шкодую.
тут вже мої темпи малювання уповільнились. хоча загалом як тривожний дзвінок я це не сприйняла.
липень
зрозуміла, що влипла в айнану зовсім серйозно. тим більше що наближався вихід нового сезону. почала збирати мєрч. і була змушена випити багато ліптону через те що в них був колаб - я людина проста...
тут вже відверто відчула, що з малюванням маю проблеми. і спочатку була схильна звинувачувати гру в тому, що моя увага перемкнулась.
серпень
купила новий телефон - графіка в грі стала ще краще! а в цьому місяці окрім гри мене мало що хвилювало.
дивитись айнану кожен тиждень стало ритуалом, як до того джуджуцу. тільки з айнаною ще було зручно, бо серія виходила ввечері перед вихідним - можна було пити пиво і передивлятись її по 5 разів, в чому собі не відмовляла.
малювала зовсім мало.
вересень
деактивувала особистий твітер з причин які думаю що зрозуміла. але не готова пояснювати.
зробила щеплення від корони.
помітила, що якийсь час не відкладала гроші, почала записувати всі свої витрати.
жовтень
тут було тільки жахливе друге щеплення і дуже мало малювання. і коронка на зуб.
але я з'їздила в токіо трохи розвіятись (дякую, бро, якщо читаєш це).
одні з останніх артів (які мені вже не подобаються, але я хоча б була в змозі закінчити їх), на які мене надихнула поїздка:
twitter.com/MioBoring/status/144904450155769447...
листопад
якщо і малювала, то мені ставало погано. тому креатив в моєму житті був у вигляді мінімальних змін ітрер'єра і створення オタ部屋, де мені було б затишно і подобалось проводити час. якщо чесно, цей процес не закінчився ще й по сьогодні.
ще в цьому місяці, і трохи до цього, я вправлялась у зйомці і монтажі відео. сумніваюсь, що щось з цього побачить світ, але я мабуть все-таки люблю концепцію щоденника. і коли вже не маю часу\наснаги його писати, то хоч познімала щось.
обмінялись листами з подружкою з індонезії (насправді, зробили це раніше, але листи довго мандрували). вона мені надіслала купу свого власного та іншого фан мєрча.
грудень
тут було якось багато всього... чи може того що спогади свіжі.
по-перше, я все-таки змусила подружок подивитись айнану. я пам'ятаю свої перші враження, тому мала б бути морально готова до стриманої\не дуже позитивної реакції, але на тій маніакальній стадії, де я зараз, це просто неможливо. тому якщо чесно, поки ми дивились, я просто сильно хвилювалася і готувалася прийняти позицію захисту, при тому що сперечатись з чужими думками я не маю емоційних ресурсів ніколи, особливо коли йдеться про щось, що мені важливо... але ніби більш менш нормально пройшло.
як наслідок, ми поїхали в кіото і пофоткались в тих місцях, де по сюжету одного з івентів у айдолів був 撮影 (і це навіть не моя була ідея, але було і весело, і challenging).
в самій айнані було багато всього: раніше цього року вони вийшли з хіатусу і оголосили продовження історії, яке в грудні вже запустили. і повторили івент з пост апокаліптичним сюжетом, в який я дуже сильно хотіла пограти (ありがとう！！！). どうでもいいけど, але ще в іншому івенті я пролізла в групу S, а це досить високо лол. ачівка.
чомусь вирішила поробити манікюри, які не робила вже півтора роки (важко без малювання все-таки, доводиться чим тільки не розважатись).
на роботі дали хороші бонуси, з них купила собі додому проектор! дивитись аніме на великому екрані (стіні). проектор такий собі, вже мав проблеми. але поки що обійдуся ним.
потянула вперше ічібан куджі в комбіні. в наступному місяці будуть по айнані, тож вважатимемо, що репетиція вдалася.
довгоочікуваний джоджо релізнувся на третину на нетфліксі. 久しぶりにちょっと盛り上がりました.
ще один довгоочікуваний фільм джуджуцу вийшов! я була в кіно в день прем'єри, і з одного боку було не ок, того що людей було надто багато (омікрон вже був в осаці тоді)... з іншого боку піти саме в цей день було принципово, і фільм просто нереально прекрасний. треба буде піти ще.
а вчора було анімейт кафе (айнана, так). було весело і смачно, але якось соромно, коли ти аматор і не знаєш всіх негласних правил і манер поведінки в таких місцях...
я ніби вважаю себе з тих людей хто любив аніме з особливою віддачою ще "до того як це стало мейнстрімом", але тільки зараз ніби взагалі починаю розуміти концепцію отаку. можливо, в японії це все-таки трохи по-іншому? або було по-іншому декілька років тому? не знаю, насправді. я ж просто не можу нічого зробити сама, тому сили на звершення мені дає тільки наявність 仲間. а я не люблю комарімасити людей. змусити подружок подивитись айнану було того варте, але в ідеальному світі.. ти нікого не змушуєш.. і маєш накама, не докладаючи титанічних зусиль. а в іншому ідеальному світі, де, припустімо, в тебе нема накама, ти (я) не непритомнієш від перспективи с кимось заговорити... з метою бути накама... мабуть.
***
висновки
я майже нічого не писала про роботу, бо було то гірше, то краще. але добре не було. добре не буває. я, як і раніше, ненавиджу свою роботу, але відчуваю себе прив'язаною сюди, бо отримую гроші і можливість жити в японії. а поміняти щось страшно, залишити зону комфорту страшно, особливо і так коли більшість життя поза цією зоною провів.
тепер, коли ще і малювання відвалилось, я навіть не знаю, в якому напрямку думати, якщо не "це".
поки я живу і розмірковую недальновидно, все ніби окей, але щодалі, то майбутнє лякає все більше. можливо, це і є та криза, коли розчаровуєшся в своєму життєвому виборі, але впевнений, що міняти його запізно. проблема ще й в тому, що на якийсь малий відсоток мене моє життя влаштовує, тобто влаштовує мій вибір. проте з таким 中途半端な відношенням я нікуди не зрушу це точно.
я думала, що зможу працювати заради вихідних. але більшість життя все одно доводиться проводити на роботі. і повертатись туди після вихідних особливо важко.
також протягом всього року був певний тиск з боку родини. це теж те, що не міняється весь час, поки я тут. жодних змін, лише погіршення того, що є.
трабла з малюванням стала несподіваною неприємністю цього року. неможливість реалізуватись цим способом тисне мені на горлянку, але чим менше я намагаюсь, тим страшніше повернутись - бо там тільки фейли і фрустрація.
ще одним не дуже радісним відкриттям був факт того, що на життя в теперішньому укладі я витрачаю досить багато грошей, і з однієї зарплати майже нічого не виходить відкласти. з одного боку, більше грошей навряд зроблять мене щасливішою, зараз, якщо чесно, їх саме досить. але ніхто не відміняв несподівані витрати, "чорний день" і комплекс жебрачки. тому неможливість відкладати великі суми мене фоново непокоїть. і ще більше, коли думаю, що може знадобитись робити "відкат" до рівня життя 5-річної давності...
не можу сказати, що рік був поганим. було багато нового цікавого досвіду, але згадані вище фактори, безумовно, затьмарюють картинку.
останній раз я надиралась до чортів аж минулого року, тому сьогодні, в останній день, мій останній шанс. а ще сьогодні в айнані починається великий новорічний івент! не знаю, чи буде, але особисто я хочу безкоштовну новорічну гачу. дід мороз, будь ласка :praying: це втішить мене на якийсь десяток хвилин.
с новим роком!
@темы: итоги года, slice of life - ломтики жизни, i7, facepalm