ゆめゆめ疑うことなかれ、夢見る子供の夢の夢。
Згадала, що якось у... 2014, здається? був у мене тут пост українською мовою. Чи один, чи, може, два, не пам'ятаю. Не знаю, захотілось повторити.
Я вже вирішила, що потрібно буде написати великий пост про події та думки вересня. Не дарма мене все-таки так ковбасило два місяці, бо я реально відчуваю, що дуже багато змінилось і зламалось. Окрім абстрактних відчуттів, мене на таку думку підштовхнув той факт, що, перечитуючи навіть не дуже старі (цього року) пости тут, в деяких з них я вже відчуваю певну незгоду сама із собою.
Чесно кажучи, мене це дещо лякає. Тому що таке відчуття, ніби повалилась низка моїх життєвих принципів. Мені заздалегідь соромно. Бо вкотре я упевнююсь в тому, що не можна бути вкрай впертим майже ні в чому. Заздалегідь неприємно, що якусь частину життя я вірила в те, що втратило сенс. Відчуваю, ніби зрадила...
Але одночасно з тим є певне розуміння, що головне - це мої внутрішні відчуття. І якщо ці зміни підуть на користь моєму моральному стану, то нехай так і буде. І нехай хтось мене засудить. Але все ж таки у мене є комради, які до цього моменту вже підтримували мене, коли я перебувала у різному гімні. І... плекаю надію на те, що від мене не відвернуться тільки тому, що я хочу дещо змінити і почуватися краще. Ну, сподіваюсь.
Не знаю, може, за декілька днів я все-таки знайду час нормально сісти і все описати (російською хДДД)
Я вже вирішила, що потрібно буде написати великий пост про події та думки вересня. Не дарма мене все-таки так ковбасило два місяці, бо я реально відчуваю, що дуже багато змінилось і зламалось. Окрім абстрактних відчуттів, мене на таку думку підштовхнув той факт, що, перечитуючи навіть не дуже старі (цього року) пости тут, в деяких з них я вже відчуваю певну незгоду сама із собою.
Чесно кажучи, мене це дещо лякає. Тому що таке відчуття, ніби повалилась низка моїх життєвих принципів. Мені заздалегідь соромно. Бо вкотре я упевнююсь в тому, що не можна бути вкрай впертим майже ні в чому. Заздалегідь неприємно, що якусь частину життя я вірила в те, що втратило сенс. Відчуваю, ніби зрадила...
Але одночасно з тим є певне розуміння, що головне - це мої внутрішні відчуття. І якщо ці зміни підуть на користь моєму моральному стану, то нехай так і буде. І нехай хтось мене засудить. Але все ж таки у мене є комради, які до цього моменту вже підтримували мене, коли я перебувала у різному гімні. І... плекаю надію на те, що від мене не відвернуться тільки тому, що я хочу дещо змінити і почуватися краще. Ну, сподіваюсь.
Не знаю, може, за декілька днів я все-таки знайду час нормально сісти і все описати (російською хДДД)
-
-
29.09.2016 в 12:50підтримую усіма кінцівками!
я розумію (частково), що зміни - це складно, і навіть мені, яка досить швидко може змінити своє ставлення до чогось, буває від цього неприємно і соромно. проте це норма, і це навіть гарно, бо це розвиток, це ознака життя. якщо щось залишається незмінним, то воно мертве.
я буду тільки рада, якщо ти знайдеш свій баланс та твердий ґрунт під ногами
тож чекаю поста)))
-
-
29.09.2016 в 18:05Хаха, та ну про це ще зарано говорити, звісно.)
Я просто все не наважуюсь нічого казати, бо є ймовірність, що отаке покращення тільки тимчасове, а згодом мене знов кудись заверне...
Ну, подивимось.